Читання мовчки 3 клас

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 З ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ №2

3 клас

Прочитай текст

Загублені рукавички

Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідніх дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми  живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою.

Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.

Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м'якенькі й теплі-теплі.

Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.

Одного разу на великій перерві ми кидалися сніж­ками. Як подзвонили на урок, припинили гру, забігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.

Наступної перерви майже всім класом шукали. Пе­рерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.

—Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти....

—І мене лаятимуть.... — журився я.

Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Усе думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.

"А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. —У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!.."

Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не дізна­ються, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..

Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.

Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.

Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вов­няну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем пе­реплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони одна­кові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам'ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.

Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно... виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..

Хапаю рукавичку й мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, а в нього у руці така ж...

(За Борисом Комаром)

Виконай завдання

І. Вибери правильну відповідь

1.У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору?

А  "Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо

за однією партою".

Б  "Як подзвонили на урок, припинили гру, забігли в клас, глянули — а в

нас обох немає по рукавичці".

В  "Усе думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де

вони поділися".

2. Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору?

А    справжні друзі завжди готові прийти на допо­могу

Б    справжні друзі вміють слухати

В    справжні друзі ніколи не змагаються

3. Обери рядок, у якому записано речення, що допо­магає краще уявити стосунки між хлопцями.

А  "Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку"

Б  "Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки!"

В  "Після того вже й учителів мало слухали на уро­ках"

4. Яке прислів'я найточніше виражає основну думку твору?

А  Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже

Б  Друзі пізнаються в біді

В  Дружба та братство — найбільше багатство

ІІ. Встанови послідов­ність

1
2
3
4
5
6

5. Розташуй пункти плану в правильній послі­довності.

А  Пошуки рукавичок.

Б  Як виручити друга?

В  Купили рукавички.

Г  Що знайшли хлопці в своїх ранцях?

Ґ  Зустріч хлопців на сходовому май­данчику.

Д  Загубили по рукавичці.

ІІІ. Дай розгорнуту відповідь

6. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 З ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ №2

Прочитай текст

Велосипед для Катрусі

Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був — великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки ка­зали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.

Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.

А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка — її мрія здійснилася!

Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:

— Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!

— Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обо­в'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!

Вони вийшли з квартири. Денис — за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді — сво­єму, власному, а зараз поїду.

Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скру­тила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там ­скарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.

—  Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, — тихо промовила Катруся.

За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у пра­вильному напрямку і не перехилятися на бік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.

З того великого дня вона майже не злізала зі свого за­лізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.

Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда — врізався в дерево.

—  Не переживай! На моєму їздитимеш — поділимося якось.

Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але від­разу йому стало соромно, що от він колись не хотів ка­тати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так про­сто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

(За Дариною Мурмуєнко)

Виконай завдання

І. Вибери правильну відповідь

1.У якому реченні описано головну подію, що ста­лася з Катрусею?

А  "Катруська просто марила цією покупкою".

Б  "Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!"

В  "Тієї осені Катрусі купили велосипед".

2.Яку з ознак справжньої дружби демонструє геро­їня твору?

А  справжні друзі завжди раді вашим успіхам

Б  справжні друзі завжди готові прийти на допо­могу

В  справжні друзі не нав'язливі

3.Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще уявити стосунки між героями твору.

А  "Не переживай! На моєму їздитимеш — поді­лимося якось"

Б  "За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати"

В  "Денис аж очі витріщив на сестру від подиву"

4. Яке прислів'я найточніше виражає основну думку твору?

А  Без біди друга не пізнаєш

Б  Людина без друзів — мов дерево без коріння

В  Вірний приятель — то найбільший скарб

ІІ. Встанови послі­довність

5.Розташуй пункти плану твору в правильній послі­довності.

1
2
3
4
5
6

А  Перший виїзд Катрусі на велосипеді.

Б  Здійснилася мрія Катрусі.

В  Пригода з Денисом.

Г  Зміна ставлення Дениса до сестри.

Ґ  Чому зіпсувався настрій у Катрусі?

Д  Катруся навчилася їздити на вело­сипеді.

ІІІ. Дай розгорнуту відповідь

6.  Чому Денис змінив ставлення до сестри?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________